• Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

    Водоспад

    Гук

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

    Водоспад

    Гук

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

    Водоспад

    Гук

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

    Ресторан

    Аркан

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

    Водоспад

    Гук

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

    Водоспад

    Гук

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

    Водоспад

    Гук

  • Шешори. Відпочинок в карпатах

    приватна садиба «Сикитура»

    Водоспад

    Гук

Приватна садиба "Сикитура"

В чарівному своєю красотою і привабливістю прикарпатському високогірному гуцульському краї, в старовинному селі Шешори, що на Косівщині, поруч із змішаним смереково-буковим лісом, стрімким гірським потічком, скромно розмістилась невеличка оселя, щироседечно готова прийняти у будь-яку пору року своїх відвідувачів і гостей з усього Світу, для яких елітний сімейно-родинний відпочинок в синіх Карпатах надихає і збуджує на вічне і ліричне блискавично-приємне забуття, заряджає нескінченною енергією, силою духу і душі, захищає від повсякденних турбот і біганини, зайвих нервових потрясінь та негативної інформації.

Світанок в Карпатах!

Загадкове озеро Лебедин на Гуцульщині

Мальовниче озеро Лебедин відноситься до національного природного парку "Гуцульщина". Знаходиться на висоті 650 м, серед густого букового лісу, за яким височіє гора Лебедин. 

Хто такі мольфари

З вікопомних часів в Карпатах живуть люди, котрі володіють надприродніми здібностями. Вони "читають" зірки, повелівають бурями та громами, "зав’язують" і "розв’язують" дощ, заклинають змій. Можуть передбачати майбутнє та минуле, зцілюють важкохворих. Їм достатньо встромити градового ножа у дерево, як з нього потече молоко. А один з їхних головних атрибутів - залізна сокира бартка. Раз на рік вони йдуть у нікому невідомі печери, аби там, не бачачи Сонця, провести у позі зародку дванадцять днів і дванадцять ночей, очиститися й відродитися такими, якими вони бажають...

Заповідне урочище Лебедин, Шешори

Заповідне урочище Лебедин входить до складу національного парку «Гуцульщина» і відноситься до Шешорського природоохоронному науково-дослідному його відділенню. Неповторна природа заповідника відбилася в найрізноманітніших формах ландшафту – тут можна побачити гори, рівнини, луки, ліси, болота і озеро – найвідоміший скарб усього парку.

Озеро Лебедин оточене таємничим ореолом легенд і переказів, однак мальовнича картина, яка відкривається всім його гостям, вже сама по собі створює незабутні враження. Велике водне дзеркало, закутане зеленню рослин і чагарників, ніби ховаючись, причаїлося серед старовинного букового лісу на висоті 650 метрів над рівнем моря. Озеро має овально-округлу форму і досить великі розміри – приблизно 100 на 200 метрів, а глибина його сягає 28 метрів. Місцеві жителі споконвіку вірили, що у нього немає дна, і в озері живуть містичні істоти.

Видатна гуцульська співачка Марія Кречунєк (Чукутиха)

Українознавчі наукові дослідження природи, історії та культури Гуцульщини опираються на літературні джерела, архівні документи та зібрані експедиційні матеріали, основу яких складають інтерв’ю досвідчених респондентів цього самобутнього краю. А при дослідженні нових невідомих тем доводиться покладатися тільки на народну пам’ять – усні спогади місцевих старожилів і довгожителів. На довгоживучість народної пам’яті гуцулів звернув увагу дослідників видатний польський письменник Станіслав Вінценз (1888-1971) у своїй епічній книзі про давню Гуцульщину «На високій полонині. Правда старовіку», яка була видана 1936 року в Польщі. Автор цієї книги особливо наголошує, що гуцульська народна пам’ять має феноменальну властивість довго жити: «Для давніх людей сто років було зовсім небагато, а двісті – також нічого особливого. І не тільки тому, що жили довго, а й тому, що довго жила пам’ять жива».
 
Стара гуцулка Чукутиха з люлькою
В історії культури і мистецтва Гуцульщини відомо цілий ряд видатних митців, світла пам’ять про яких і зараз зберігається в народі, про їх життя і творчу діяльність розказують цікаві оповіді, а про декого із них складають гарні легенди. До таких талановитих митців Верховинщини по праву належать: Петро Шекерик (Доників), Василь Якіб’юк, Онуфрій Манчук, Юрій Гулюк, Іван Курилюк (Гавиць), Василь Грималюк (Могур), Їлак Минайлюк (Шкапо), Андрій Семенюк (Юрчак), Ярослав Чуперчук, Василь Шинкарук, Петро Харінчук, Гафія Гараджук, Параска Плитка (Горицвіт) та багато інших. Про декого із них відомо дуже багато, а дехто і в наш час залишається невідомим для більшості верховинців.
 
Однією із таких, несправедливо забутих, творчих особистостей нашого краю була талановита гуцульська співачка Марія Кречунєк, що в народі відома під місцевою назвою – «Чукутиха», яка жила у Ясенові Горішньому ще в часи владарювання тут Австро-Угорщини і Польщі. Жива пам’ять про неї збереглася серед багатьох верховинців завдяки усним переказам місцевих старожилів, а також одній історичній фотографії, яку в народі називають «Чукутиха з люлькою». 

Вибір кімнат

УВАГА ! У вартість проживання за одну добу входить: сауна,  більярд, теніс, стоянка авто, інтернет.

САУНА (для осіб що не проживають)  - 150 грн/годину до 4 осіб.  За кожного наступного, додатково -  25 грн/год.



УВАГА! У літній період можливе поселення та проживання на дахах та у внутрішніх перегородках стін Соньки-полчок, одного з різновидів лісових гризунів, подібних маленьким білочкам! Вони не агресивні, не кусають, не нападають, але нагадують у нічний час про свою присутність!

Може лазити по деревах і стінах без яких-небудь проблем. Гніздується в дуплах дерев, гніздах птахів, а також під дахами будинків. Спить весь день, активний уночі. Зимова сплячка звичайно триває з кінця вересня до початку травня. Вони зазвичай не соціальні тварини, хоча невеликі групи тісно пов'язаних дорослих іноді спостерігались.
Восени живляться жолудями, горіхами, каштанами та насінням, яке багате на масла й жири. У літні місяці більше споживає плоди і гриби.